Давно обіцяла розказати про наш "режим".

Позитивні зміни у нашому житті почалися, коли мені десь на початку жовтня впало на пошту запрошення на марафон "Вставай рано" (запрошення не залишилося, ось в інеті знайшла про нього). На участь у марафоні на той момент у мене не було ні фізичних, ні моральних ресурсів, але ми з чоловіком маємо звичку коментувати все, що привертає нашу увагу, тож я розказала йому про запрошення, а він несподівано: "Я все життя мріяв жити за таким графіком! Давай спробуємо!" І ми спробували. І нам це сподобалося!!!!

Якби мені рік тому сказали, що я, найсовіша із усіх сов, буду вставати о 5-й годині ранку і літати, я би просто розсміялася, адже останні 3 роки я тільки й мріяла аби виспатися! Проте, виявилося, що вставати рано якраз допомагає якісно спати!!

Як це? - спитаєте ви.

В нашому випадку це десь так:

Як Андрійко не хотів корову доїти

Вчора ми були на дні народження у подружки Андрійка. Свято робили у великому парку, де була Granjaventura "Ферма пригод". Дуже раджу, якщо хто живе в Сантьяго і не знає, куди дітей відвести погуляти.

Дитина моя набігалася, настрибалася, на коні накаталася, хлібчику в справжній глиняній печі напекла, а от корову доїти не схотіла. Отой нахабний чорнявий хлопчик в окулярах - то наш. Всіх розштовхав, перший проліз, побачив, що то не зовсім те, що він собі уявляв і втік :) Стояв збоку, спостерігав, як інші брудну роботу роблять :)

І як бонус - мої чоловічища.

Як мій чоловік був моїм батьком

Передісторія.

Колись на чоловіковій фірмі робили оновлення “телефонопарку”, і мені дістався у спадок його попередній яблукофон. Тішилася я ним дуже: після хворенького Андроїду, який вирішив бути за мого персонального асистента і вибірково пропускав дзвінки та досилав повідомлення (а що ж дарма хазяйку тривожити), то був цілий новий світ. Але в чоловіка iPhone крутіший, то я часто його запозичувала, і йому таке набридло. То ж він замовив заміну мого апарату на ідентичний своєму.

Лежу сьогодні з дітками, відпочиваю. Тут – дзвінок із дивного номеру. Відповідаю. На тому боці дівчина починає швидко-швидко говорити багато-багато всього-всього про зміну телефону, тарифи, виплати в кредит, і час від часу ставить мені питання, на які я відповідаю весь час “так”. І, напевно, їй би вдалося мене загіпнотизувати, але мої діти мене врятували! Якраз Андрійко мав напад любові до Алі, але вона його не зрозуміла і почала верещати, в той час, як я вже диктувала тій операторці адресу доставки! Я! Та, що нікому ніколи нічого особистого по телефону не розказує!!! Я, яка сто разів попереджувала друзів нічого по телефону не вирішувати, якщо мова йде про телефонні компанії чи кабельне телебачення!

Аааа! Я погана хазяйка, дружина і мати!!!

В мене напад імперфекціонізму. З учора :)

Наша нова сусідка-аргентинка вдома (!) ходить у взутті на підборах. (може, вона флай?) Я навіть на люди іду в балетках, як школярка. Авжеж, Андрій як чкурне, піди, спіймай його на підборах. (це я собі виправдовування шукаю :)) Як знаю, спитаєте? А на паркеті це так чутно, аж луна йде. До нас доходить.

А ще вона перше, що купила до хати, коли вони перебралися сюди - це картини!!! Я в свою за 2 роки ще досі штори не купила, а вони вже з картинами. В арендованому житлі.. Ти бач! Вже після картин пішли вентилятор, духовка, штори, велосипеди тощо. Ви не подумайти, що я за ними слідкую, просто кожного разу, як ми йдемо гуляти з малими у них перед дверима стоять інші коробки з різних магазинів. От ми чекаємо ліфт і роздивляємося, що у сусідів нового. І почуваємося, точніше, почуваю себе я, інопланетянкою без картин. У власній, причому, квартирі.

***

Андрійко на дитячому майданчику звівся з якимись хлопчаками, такими ж збитошниками (Руслано, як я люблю це твоє слово!), як і він сам. Ганяли вони, ганяли. Потім щось не поділили -