Давно обіцяла розказати про наш "режим".

Позитивні зміни у нашому житті почалися, коли мені десь на початку жовтня впало на пошту запрошення на марафон "Вставай рано" (запрошення не залишилося, ось в інеті знайшла про нього). На участь у марафоні на той момент у мене не було ні фізичних, ні моральних ресурсів, але ми з чоловіком маємо звичку коментувати все, що привертає нашу увагу, тож я розказала йому про запрошення, а він несподівано: "Я все життя мріяв жити за таким графіком! Давай спробуємо!" І ми спробували. І нам це сподобалося!!!!

Якби мені рік тому сказали, що я, найсовіша із усіх сов, буду вставати о 5-й годині ранку і літати, я би просто розсміялася, адже останні 3 роки я тільки й мріяла аби виспатися! Проте, виявилося, що вставати рано якраз допомагає якісно спати!!

Як це? - спитаєте ви.

В нашому випадку це десь так:

Трошки психології. Про надчутливих людей

Мені, такій слухняній і спокійній (на мою думку :) в дитинстві, дістався син із дуже крутим характером. Я б ще подумала, що це результат нашого виховання, але там, схоже, багато чого накалапуцяно. Бо та його особливість проявляється з самого малечку, коли ще там і виховувати не було чого, а ще в нас є доця, яка ну зовсім не така, як він :) 

Подружка колись кинула посилання на вебінари Катерини Сорокіної, я, прасуючи чи готуючи, їх уважно прослухала, дещо навіть законспектувала, бо її аналіз надчутливих дітей - то як наче про нашого Андрія. Психолог, з яким я консультуюся з приводу себе і дітей (Ірина Семеніхіна), погоджується з тим, що він особливий і треба розібратися, що є частиною його особистості і те прийняти, як воно є, а що можна скоригувати роботою над собою і з ним. Робота над собою просувається досить повільно, бо це такий труд, я вам скажу. А жити з моїм Андрієм день-у-день, то той іще фестиваль. То ж я нотатки носила за собою із кімнати в кімнату і час від часу перечитувала або обговорювала з чоловіком, залежно від ситуацій із сином.

І тут мені до рук потрапляє така модна зараз книжка про прибирання The Life-Changing Magic of Tidying Up: The Japanese Art of Decluttering and Organizing, а оскільки ці нотатки постійно перед очима і, хоч-не-хоч, не прикрашають загальний пейзаж, то й потрапили під гарячу руку першими :) Оскільки вони підпадають під категорію того, чим постійно користуюся, а ще того, що дає мені спокій хехе, то я вирішила зберігати їх тут, а там, дивись, може ще кому знадобляться.

То ж, що ми маємо з малим: