Себіче з шампіньйонів з українським акцентом

Вчора готувала, рука сама потягнулася закарбувати процес. Ділюся. Може, комусь знадобиться мій підігнаний до смаків нашої сім'ї варіант :)

Стільки латиноамериканських країн вважають цю страву своєю! Не можуть дійти згоди, як правильно писати її назву - ceviche чи cebiche, а Королівська Академія Іспанії подає обидва варіанти як правильні. Дискутують з приводу "правильного" рецепту, сваряться за технологію приготування. Словом, одна з найвідоміших і найспірніших страв на континенті.

Я пробувала його в Чилі, Перу, Еквадорі (там, до речі, себіче подають як основну страву, коли в Чилі це, скоріше закуска, аперитив). Мені всякі варіанти подобаються. І вдома ми готуємо його чи не так само часто, як борщ. Навіть Андрійко їсть, коли не дуже гостре в мене виходить :)

Найчастіше роблю себіче із риби, також із мідій, а ось вчора - із шампіньйонів. Колись я його приготування за перуанською книгою рецептів опублікувала на сайті "Поварёнок". Тепер же в мене з'явилася декілька "нюансиків", про які я хочу тут розповісти.

То ж почнімо:

Я зрозуміла, чому так рідко пишу тут. Знаєте ото як кажуть, що жінка повинна виговорити 7 тисяч слів на день, щоб почуватися краще? Я думаю, я їх виговорюю в соцмережах, з дітьми та з реальними друзями. А на блог вже слів не вистачає. Хіба ж не дивно? Питання в приват, питання в групі "Українці в Чилі", питання в "Клубі української та іспанської мов" (запрошую, якщо вивчаєте або знаєте іспанську та українську мови), питання на каналі про українську мову,  який давно мріяла створити, питання від Андрійка, питання, питання, питання.

То сьогодні я з самого раночку до вас. Поговорити сама з собою, бо знаю, за час мовчання вже розгубила всіх читачів :) Мо', хто й повернеться колись, якщо я повернуся.

Останнім часом багато цікавого відбулося. Наприклад, вперше за увесь мій час проживання в Чилі ми провели День України на офіційному рівні в Торгово-промисловій палаті Чилі. Запросили десь сто чоловік (держслужбовців, бізнесменів, науковців, діячів культури, дипломатів, українців і нащадків українців). Розказали їм про Україну і смачно нагодували :)

Пишаємося тим, що сам Сергій Борщевський погодився зробити доповідь про історію України.

Про чилійця Андрійка, Олександру і мови в нашому житті

Раптом сіла і сказала собі: знову буду писати. І пишу ось :)

Зараз в Чилі проходить Кубок Америки з футболу. На жоден матч ми не встигли купити квитки завчасно, тому спостерігаємо за подією по телевізору. 

З цього приводу згадалася наша минулорічна поїздка до України і наш похід на матч Дніпро (Дніпропетровськ) - Інтер (Мілан) в Києві. Андрій на стадіоні до мене і до родичів говорив українською, а до тата іспанською. Голос, треба сказати, у нього дуже гучний, то його чули всі, хто сидів на 10 рядів в усі боки :) Зрештою, дядько в картузі спереду не витримав і питає:

- Хлопчик, ти італієць?

- Ні! Я - чилієць!!!

- Чилієць! А як тебе звати?

- Андрійко :)

У нас пройшов дощ, і все зупинилося

8:30 ранку. Додивлюємося сни в машині :)

А в нас вчора були пожежники

Я спитала в консьєржа, чому вони приїхали, той відповів, що чутно запах диму. Я пожартувала з приводу сусідів-курців та несвоєчасного втручання адмністрації :) Він тут же злив мені всю інформацію про приватне життя сусідів знизу: де живе їхня мама і яка за рахунком у хазяїна нова жінка. Страшні люди ті консьєржі, я вам скажу!

Але, власне, пожежники і трохи перехожих:

Чекаємо щеплення

Чоловіку треба було в клініку на процедури. скористалися моментом і поїхали з ним робити щеплення: Андрійкові від менінгіту, а панні Олександрі чергові за 4 місяці.
Хочу показати залу очікування:

Як ми гуляємо у дворі

Наш двір - дуже зелений і таємничий. Є місточок, є сходи у невідоме, є кущі (наприклад, гранату), а ще є шалений Андрійко, від якого цей самий двір час від часу страждає.

Ще дві хвилини тому тут спокійно гуляли два маленьких песики. Але Андрійко П'яточкін вийшов погуляти і цуцики передбачливо сховалися. Кожного разу, як він бачить цю фотку, питає: "Де собаки?"