Я так вірила, що найближчі 20 років не буде сильних землетрусів, і на тобі! Вийшла сфотографувати красивий і незвичний захід сонця, і раптом почало трусити. Дуже сильно і досить довго трусило. Зразу ж вибило світло. А я якраз поставила була телефон підзарядитися. Не встиг. Думаю, це був один із найстресовіших моментів - не знати, коли дадуть світло, і не мати зв'язку зі світом.

Нещодавно я перейшла з мобільних послуг компанії Entel на компанію WOM, і під час землетрусу їх мережа не впала жодного разу. І зв'язок із тими, хто теж на WOM був постійний. Словом, протрималися в найстрашніший момент на майже мертвій батарейці і з пристойним покриттям. 

Ось знайшла відео про те, як в Сантьяго відчули цей землетрус. Я сама тільки потім подумала, що треба було теж відео зробити :) Ну, хай на другий раз:

8,4 балів за шкалою Ріхтера, попередження про цунамі на всьому узбережжі, мільйон мешканців прибережної зони евакуйовані.

Я зрозуміла, чому так рідко пишу тут. Знаєте ото як кажуть, що жінка повинна виговорити 7 тисяч слів на день, щоб почуватися краще? Я думаю, я їх виговорюю в соцмережах, з дітьми та з реальними друзями. А на блог вже слів не вистачає. Хіба ж не дивно? Питання в приват, питання в групі "Українці в Чилі", питання в "Клубі української та іспанської мов" (запрошую, якщо вивчаєте або знаєте іспанську та українську мови), питання на каналі про українську мову,  який давно мріяла створити, питання від Андрійка, питання, питання, питання.

То сьогодні я з самого раночку до вас. Поговорити сама з собою, бо знаю, за час мовчання вже розгубила всіх читачів :) Мо', хто й повернеться колись, якщо я повернуся.

Останнім часом багато цікавого відбулося. Наприклад, вперше за увесь мій час проживання в Чилі ми провели День України на офіційному рівні в Торгово-промисловій палаті Чилі. Запросили десь сто чоловік (держслужбовців, бізнесменів, науковців, діячів культури, дипломатів, українців і нащадків українців). Розказали їм про Україну і смачно нагодували :)

Пишаємося тим, що сам Сергій Борщевський погодився зробити доповідь про історію України.

Як ми гуляємо у дворі

Наш двір - дуже зелений і таємничий. Є місточок, є сходи у невідоме, є кущі (наприклад, гранату), а ще є шалений Андрійко, від якого цей самий двір час від часу страждає.

Ще дві хвилини тому тут спокійно гуляли два маленьких песики. Але Андрійко П'яточкін вийшов погуляти і цуцики передбачливо сховалися. Кожного разу, як він бачить цю фотку, питає: "Де собаки?"