Днями прочитала тут, що з певного віку (7 років) стає все менше і менше спогадів про дитинство. Автор із своє донькою почали записувати найважливіші її враження. Мене ця ідея зачепила, і раптом сьогодні знайшла свій вихід.
Запропонувала Андрійкові вести блог спогадів. Приватний - він сам так захотів. Іспанською мовою - йому зараз так легше. Йому запропонувала, а самій захотілося :)
Така, здавалося б, проста ідея, а змогли з сином обговорити стільки різних тем:
- Що таке блог і як добрати йому назву/адресу.
- Що таке спогади.
- Як це - писати так, щоб стороння людина могла уявити те, що ти переживаєш/бачиш.
- Що таке побудова (композиція) тексту.
- Що таке заголовок, для чого він служить і як його добирати.
- Для чого потрібна орфографія.
- Власне, тренування набору на комп'ютері і правопис.
Хоч на перший раз моїх пояснень було достатньо, для себе відчула, що мого блогерсько-філологічного досвіду малувато. Буду вчитися і вчити дитину, тим більше він дійсно зацікавився. Ходить сьогодні увесь день щось згадує :)
З того часу, як ми вирішили бути хоумскулерами (домашня освіта), я
