пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

Чергове повернення

Днями прочитала тут, що з певного віку (7 років) стає все менше і менше спогадів про дитинство. Автор із своє донькою почали записувати найважливіші її враження. Мене ця ідея зачепила, і раптом сьогодні знайшла свій вихід.

Запропонувала Андрійкові вести блог спогадів. Приватний - він сам так захотів. Іспанською мовою - йому зараз так легше. Йому запропонувала, а самій захотілося :)


Така, здавалося б, проста ідея, а змогли з сином обговорити стільки різних тем:
- Що таке блог і як добрати йому назву/адресу.
- Що таке спогади.
- Як це - писати так, щоб стороння людина могла уявити те, що ти переживаєш/бачиш.
- Що таке побудова (композиція) тексту.
- Що таке заголовок, для чого він служить і як його добирати.
- Для чого потрібна орфографія.
- Власне, тренування набору на комп'ютері і правопис.

Хоч на перший раз моїх пояснень було достатньо, для себе відчула, що мого блогерсько-філологічного досвіду малувато. Буду вчитися і вчити дитину, тим більше він дійсно зацікавився. Ходить сьогодні увесь день щось згадує :) 

З того часу, як ми вирішили бути хоумскулерами (домашня освіта), я
постійно читаю різні книги та інтернет-публікації з організації навчання, технік ефективного навчання, різних підходів до освіти. Хоч ми і навчаємося за програмою чилійської школи (в жовтні 2016 року Андрійко склав іспит за 1-й клас і перейшов до 2-го) та Міжнародної української школи (навчальний рік ще не закінчився), наші уроки (якщо їх можна так назвати) не будуються навколо програми.

Мене захопила теорія множинного інтелекту, крім того, я прихильниця знань за потребою, а не знань за програмою. Як мені здається, більшість із того, що нам колись казали, вивітрилося із голови не тому, що це було непотрібне чи нецікаве, а тому, що в той конкретний момент, коли шкільна програма цього вимагала, з нашого боку не було необхідності в цих знаннях. 

Тепер я, як той радар, дуже уважно відловлюю те, чим цікавляться мої діти, що їх турбує чи радує. Акуратно пропоную якісь теми і підходи до їх розгляду. Я бачу, як їм цікаво, як вони добре запам'ятовують і діляться новими знаннями. Пам'ятаю, як Андрійка вразила думка про те, що знання у нього ніхто не забере, що знання - це те, що буде завжди із ним і їх використання надаватиме йому як особистості цінність.

Щось мені підказує, що в цій точці життя, в якій я зараз перебуваю, мій блог стане збіркою думок про виховання, саморозвиток, сім'ю, більше ніж блогом про життя в Чилі. 

5 коментарів:

  1. Дуже цікаво,рада що ти плануєш писатм на цю тематику. Я хоч і не планую виключно домашньої освіти для наших дітей, але останнім часом починаю все більше цікавитися темою розвитку і навчання дітей шкільного віку. Ксені вже 4, скоро доведеться обирати школу, хочеться орієнтуватися в сучасних підходах...Якраз недавно підписалась на кілька блогів про хоумскулінг, цікаво дізнатися як це виглядає зсередини... :)

    ВідповістиВидалити
  2. п.с. а посилання на першу статтю не працює. Цікаво почитати про ті спогади!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ой, дякую! виправила :) Тут продублюю http://govori-slushai.livejournal.com/530430.html. Ось що буває, коли працюєш на іншому комп'ютері :)

      Дуже рада отримати від тебе коментар. Читаю тебе через Feedly, твої дописи мене надихають, а дівчатка радують :)

      Видалити
  3. В нас мала в першому класі зараз, і я розумію наскільки люди які займаються хоумскулінгом відважні. Мені бракує нервів, часу і натхнення пояснювати нецікаві але потрібні штуки. Але є ще одна проблема, я не навчився боротись з Софійчиним нехочу/небуду/незнаю/нецікаво.... Тобто вчительці вона так не скаже, а мені скаже, і я не знаю як бути тоді. Тому вам успіхів, і буду чекати на якісь звіти/результати, не стільки Андрійка, скільки твоїх, як вчителя :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ти знаєш, мені теж бракує нервів і всього, щоб пояснювати "нецікаві, але потрібні", тому доводиться робити так, щоб було цікаво, у першу чергу мені :) Але я це люблю, тому особливо не страждаю. Щось виходить, щось не дуже. У цілому ми всі дуже задоволені вибором. Потроху буду розповідати.
      Рада була почути тебе :)

      Видалити