пʼятниця, 15 січня 2016 р.

Життя в Інстаграм

Вітаю! ¡Hola!

Хочу зробити цей допис для тих, хто тільки потрапив на мою сторінку, а пишу я давно, року десь із 2007 :) / Quiero hacer este post para quienes acaba de llegar a esta página mía, aunque yo escribo ya hace años, desde el 2007 más o menos.

Тимчасово тут не буде постів, але щоденні оновлення йдуть на  /Por el momento no voy a publicar nada aquí pero todos los días estoy con algo nuevo en https://www.instagram.com/nadvasna/

Там я публікую обома мовами. / Allá publico en ambos idiomas.

Заходьте! ¡Bienvenidos!

Ну, і якщо ви збираєтеся в Чилі або вам з іншої причини потрібно зі мною зв'язатися, я завжди тут :) / Si piensa viajar a Ucrania o necesita contactarme por otra razón, igual siempre contestaré por aquí. 

понеділок, 4 січня 2016 р.

Роль мурах

Ми їздили на різдвяні канікули до чилійської бабусі. Як тут кажуть, pa´ variar. Тобто, зробити щось, чого ніколи не робиш. (це я так жартую, адже в Ла Серені ми буваємо ще частіше, ніж Андрій стриже волосся молодшій сестрі)

Встали о 5й, як завжди. Дуже швидко (діти ж бо спали!) зібралися. Спакували і їх сонних та й погнали. Я спочатку подумала, ми спросоння не тою дорогою поїхали. Що дуже дивно, бо в Чилі доріг тих стільки, що заблукати можна: одна головна Панамерікана (Всеамериканська траса, проходить через усю країну) і кілька тих, які до неї збігаються. Як виявилося, дорога ця та ж сама, просто сонце не з того боку і трафіку менше. А ще... діти мовчали.

Але я не про канікули. Бо ми вже повернулися.

понеділок, 21 грудня 2015 р.

Побути Санта Клаусом


Різдво в Чилі святкують за католицькою традицією, тому до чемних діток подарунки приїдуть уже в ніч на цю п'ятницю. Я зараз згадала про те, що Пошта Чилі щороку проводить кампанію, коли дітки (як правило, з не дуже благополучних районів) пишуть листи Санта Клаусу, відправляють на пошту, а всі охочі можуть попрацювати Сантою і подарувати дитині те, що вона просить.

Система працює онлайн: ти заходиш, вибираєш вік дитини, місце проживання, хлопчик це чи дівчинка, і тобі висвітлюються всі скановані листи, які відповідають таким критеріям. Ти можеш вибрати один або декілька листів, і підписатися на них, після чого лист стає недоступним іншим користувачам. Ось скрін-шот одного з листів, хлопчику від 6 до 8 років. Він каже, що цього року дуже багато базікав на уроках, але все одно в нього досить висока оцінка (6,3 з можливих 7). І він просить настільну гру Minecraft для себе, а для сестрички колиску для ляльок. 

четвер, 17 грудня 2015 р.

Трохи про Андрійка

Запишу собі, а то діти так швидко ростуть, все забуваєш потім.

Тут у нас скоро Різдво, ялинку свою ми поставили (діти прикрашали), віночок на двері повісили (Андрійко чіпляв), сніжинки навирізали. Гірлянду електричну хотіла на балкон (всі повісили - і я туди ж), а потім побачила, що в кухні вона казковіше виглядає. Так вона й залишилася на нашій творчій стіні.

Горóд мій, якщо дасть якийсь урожай, можна буде вважати городом-екстремалом: тераса нагрівається так сильно (маю лазерний термометр - там 57 градусів у спеку!), що политі надвечір помідори вже наступного ранку стоять зів'ялі. Хоч бери й поливай три рази на день. А огірковий куток виявився з таким протягом, що, я боюся, потім огірочки зірвати не зможу - будуть треновані чіплятися за стебло :) Але поки ростуть.

Дітям усе забавка. Візок не мій :)

Андрій раптом загорівся знову повернутися в Кумон (я не знаю, чи вони тепер є в Україні, то така система індивідуального навчання мові та математиці, у Вікі ось є російською про них). Ми записали Андрійка, коли йому було трохи більше трьох років, він спочатку залюбки ходив, а потім почав буксувати, не хотіти, злитися сам і нас, зрештою, десь через півтора роки ми його забрали. І оце жили спокійно, вчилися самі вдома, аж раптом два тижні тому він сказав: "Я хочу знати всі числа, хочу знову ходити на Кумон". Ну сказав то й сказав - він багато чого каже. Але на цей раз він щодня повторював про своє бажання знову там вчитися, аж я сказала йому, щоб пішов і розпитав сам, що там і як.

вівторок, 8 грудня 2015 р.

Давно обіцяла розказати про наш "режим".

Позитивні зміни у нашому житті почалися, коли мені десь на початку жовтня впало на пошту запрошення на марафон "Вставай рано" (запрошення не залишилося, ось в інеті знайшла про нього). На участь у марафоні на той момент у мене не було ні фізичних, ні моральних ресурсів, але ми з чоловіком маємо звичку коментувати все, що привертає нашу увагу, тож я розказала йому про запрошення, а він несподівано: "Я все життя мріяв жити за таким графіком! Давай спробуємо!" І ми спробували. І нам це сподобалося!!!!

Якби мені рік тому сказали, що я, найсовіша із усіх сов, буду вставати о 5-й годині ранку і літати, я би просто розсміялася, адже останні 3 роки я тільки й мріяла аби виспатися! Проте, виявилося, що вставати рано якраз допомагає якісно спати!!

Як це? - спитаєте ви.

В нашому випадку це десь так:

пʼятниця, 27 листопада 2015 р.

Про любов до грилів

Щойно стала свідком такої ситуації.

Періодично спеціальні сертифіковані компанії проводять інспекцію житлових будинків на відповідність нормам газової безпеки. Тебе за місяць попереджають, що така інспекція відбудеться - тобто, маєш час підігнати/відремонтувати потрібне. Обов'язкова умова - на час інспекції хтось має бути вдома. Перевіряють газові плити, колонки і опалювальні прилади та вентиляцію, і після таких перевірок житло отримує статус - зелений (якщо все добре), жовтий (якщо є мінімальні зауваження, які можна і треба виправити) і червоний (якщо наявні серйозні проблеми).

Потім за результатами загальної інспекції на самому будинку (у тому числі, багатоквартирному) чіпляють знак SELLO (VERDE, AMARILLO, ROJO). До речі, на нього варто звертати увагу, коли купуєте чи винаймаєте житло.

Що мене здивувало? Після перевірки квартири одного із знайомих, йому надіслали попередній звіт, в якому повідомлялося, що квартира не може отримати зелений статус, бо виявили гриль. І проблема не в його наявності, а в тому що він підключений до газового балону, а не до газової мережі. 

Мене завжди дивувало, як тут люди на балконах мають грилі - це ж так небезпечно, вогонь, багатоквартирний будинок, усяке буває, допоки ми не в'їхали в нашу власну квартиру: ми теж купили гриль (щоправда, на вугіллі - у нас взагалі в квартирі нічого газового немає).

Словом, якщо ви вперше в цій країні, і бачите дим з балкону, скоріше за все, це просто хтось смажить м'ясо :) 

четвер, 29 жовтня 2015 р.

Себіче з шампіньйонів з українським акцентом

Вчора готувала, рука сама потягнулася закарбувати процес. Ділюся. Може, комусь знадобиться мій підігнаний до смаків нашої сім'ї варіант :)

Стільки латиноамериканських країн вважають цю страву своєю! Не можуть дійти згоди, як правильно писати її назву - ceviche чи cebiche, а Королівська Академія Іспанії подає обидва варіанти як правильні. Дискутують з приводу "правильного" рецепту, сваряться за технологію приготування. Словом, одна з найвідоміших і найспірніших страв на континенті.

Я пробувала його в Чилі, Перу, Еквадорі (там, до речі, себіче подають як основну страву, коли в Чилі це, скоріше закуска, аперитив). Мені всякі варіанти подобаються. І вдома ми готуємо його чи не так само часто, як борщ. Навіть Андрійко їсть, коли не дуже гостре в мене виходить :)

Найчастіше роблю себіче із риби, також із мідій, а ось вчора - із шампіньйонів. Колись я його приготування за перуанською книгою рецептів опублікувала на сайті "Поварёнок". Тепер же в мене з'явилася декілька "нюансиків", про які я хочу тут розповісти.

То ж почнімо: