Я зрозуміла, чому так рідко пишу тут. Знаєте ото як кажуть, що жінка повинна виговорити 7 тисяч слів на день, щоб почуватися краще? Я думаю, я їх виговорюю в соцмережах, з дітьми та з реальними друзями. А на блог вже слів не вистачає. Хіба ж не дивно? Питання в приват, питання в групі "Українці в Чилі", питання в "Клубі української та іспанської мов" (запрошую, якщо вивчаєте або знаєте іспанську та українську мови), питання на каналі про українську мову,  який давно мріяла створити, питання від Андрійка, питання, питання, питання.

То сьогодні я з самого раночку до вас. Поговорити сама з собою, бо знаю, за час мовчання вже розгубила всіх читачів :) Мо', хто й повернеться колись, якщо я повернуся.

Останнім часом багато цікавого відбулося. Наприклад, вперше за увесь мій час проживання в Чилі ми провели День України на офіційному рівні в Торгово-промисловій палаті Чилі. Запросили десь сто чоловік (держслужбовців, бізнесменів, науковців, діячів культури, дипломатів, українців і нащадків українців). Розказали їм про Україну і смачно нагодували :)

Пишаємося тим, що сам Сергій Борщевський погодився зробити доповідь про історію України.

Із особистого. Андрійко став на ковзани. Чомусь із усіх видів спорту, дитина вибрала найменш доступний в Чилі. Його тренер - дівчина з України. Він її просто обожнює, біжить на заняття.

Діти ростуть: Олександра копіює у всьому Андрійка: що він їсть, як він рухається, в які ігри він грає. Вони навіть сплять в однакових позах :) Цього листопада їй буде 3, а Андрію 6.

Про Чилі. Ось давно хотіла показати. Після вибуху на станції метро поруч з нашим будинком (минулого року, коли ми якраз були в Україні), в громадських місцях смітники тепер такі - прозорі пакети на рамах, бо вибухівку підклали були якраз у смітник. 

А ще таке на станціях метро: контейнери для використаних батарейок

Словом, щойно поставила собі Blogger на телефон і планую ділитися з вами нашими новинами частіше. Щоб порядок був якийсь :). Як раніше, а не те шо січас (с)