неділю, 24 березня 2013 р.

Панна-Олександра проти сусідів-курців

Приблизно в той час, коли у нас з'явилися сусіди-аргентинці, в ванних кімнатах (де проходить вентиляція) час від часу стало чути дим від цигарок. Я зразу ж подзвонила конс'єржу і, як тут водиться, попросила його спитати, чи то аргентинці палять і не знають, що все йде до нас. Конс'єрж потім відзвітував, що не вони.

Але через день-другий той неприємний запах з'явився, і я вже особисто пішла знову до аргентинців. Там відкрила літня жіночка спортивного вигляду, я їй поставила те ж саме запитання, вона сказала, що їх також тривожить той дим, і що вона повідоміть невістку про мій візит (от люблять тут всі формальності!!!)

Наступного димного разу я спустилася вниз до конс'єржів і спитала, чи можу приклеїти в ліфті оголошення-прохання, щоб не палили в квартирах, бо тим димом дихають усі сусіди. Мені сказали,
що це робиться через адміністрацію кондомініума, але поки що я можу залишити скаргу в книзі чергувань. "Баба і так зробила"©
Але пройшло декілька днів, а результату - ніякого...

Думали вже в понеділок дзвонити в адміністрацію і питати, що ще можна зробити, як сьогодні знову страшенно запахло. А оскільки я залишилася вдома одна з малою, ніяких стримуючих офіційних факторів у вигляді чоловіка більше не було, я взяла в оберемок малу і вирішила обійти-обнюхати особисто всі квартири. 

Почала з 2го поверху - подумала, що дим мав би підніматися вгору. Дзвоню в квартиру під нами, і - диво! - чую кроки, і мені відкривають! Розпатлана жінка, років п'ятидесяти в шортиках, манюній маєчці і боса - з одного боку. Я - причесана, вдягнута, як мама, з панною Олександрою на руках - з іншого. Кажу: "Я з квартири над вами, хотіла спитати, чи є у Вас в домі курці...." і тут в надрах квартири хтось відкрив вікно, і на нас просто війнуло тим димом. Кажу: "Схоже, є". Патлатість почала виправдовуватись: "Але я ж у себе вдома, я маю право...." А я, лагідно-лагідно і навмисне із сильним акцентом: "Я розумію, розімію. Просто хотіла спитати, чи не можете Ви палити на балконі, бо до нас то все йде і до лялі в кімнату" і показую їй лялю. Вона, збентежена: "Добре-добре, ми постараємося і будемо більше провітрювати". Розійшлися по-доброму. 

Добре бути іноземкою: можеш в неділю без усіляких церемоній витягти сусідку з ліжка, зробити  їй "ай-ай-ай" пальчиком, і досягти свого. Хіба мала б адміністрація такий вплив на сусідку, як панна Олександра? Та зроду! 

P.S. Повернувся чоловік, розказала про наші з панною Олександрою пригоди. Він сказав: "Все одно будемо скаржитися в адміністрацію і Міністерство охорони здоров'я". Тож, далі буде...

P.P.S. Ввожу новий тег - "сусіди" :) 

4 коментарі:

  1. В нас родичі в штатах є, то вони розповідали, що там всі старшно бояться russians. В родичів малий 5 років, то його мама казала що аз чула як американська мама американському малому казала "Don't play with that boy he is russian", не знаю як там в Чилі, але навіть в Лондоні, коли до нас підходила гопота потрясти нас на гроші, ми прикидались що ніц не розуміємо, і говорили українською, то вони махали рукою "oh you a russians, have a nice day" і йшли собі)))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. але ж ми не рашанс!!! тут в словаччині теж чують іншу мову і зразу питають чи ми не з Руско... кажу що з Українско, а їм одне і теж, більшість думає, що то одна й та сама країна... жах, народ не знає сусідів своєї держави! пояснюю, що то дві різні країни з двома різними мовами... і тоді згадують що українско то тимошенко! прикро, що україну більшість повязує саме з цим(((

      Видалити
    2. Нагадав мені про це відео :)) http://www.youtube.com/watch?v=oRIsC764Nn4
      Насправді в Чилі нас поки що ще не бояться, а, я би навіть сказала, шанують. Не раз чула думку, що "екс совьєтікос" - дуже освічені, культурні і взагалі круті. То тут скоріше спрацьовує "ой, як соромно перед іноземцями, та ще й такими" :)

      Видалити
    3. Заплуталась, як тут відповідати :)))
      Юль, я раніше теж переживала, а тепер у мене склалося коло друзів та знайомих з тих, хто знає, що таке Україна, а що таке Росія. Як правило, саме з такими людьми є про що поговорити і чомусь навчитися.

      Є ще друга категорія. Це ті, хто не знає, але хоче знати і щиро цікавиться. Таких з радістю навчаю :)

      А хто не знає і навіть не бажає знати - мені з ним не по дорозі. У світі стільки цікавих людей!

      Видалити