четвер, 14 березня 2013 р.

Першого разу у перший клас поки не буде

Щоразу, коли я вітаю свою найкращу шкільну подружку з днем народження, вона мені каже: "В мене таке відчуття, що ти дзвониш з іншої планети". Ну, настільки далеко я поки що не залетіла, але на інший бік, так, занесла доля :)

Так от, на цьому боці планети якраз осінь, і діти ідуть до школи. Ага, в березні. І ось уже два тижні, як мої тутешні друзі один за одним публікують у різних соцмережах фотографії своїх дітей з портфеликами.  Не тому, що їм ліньки виставити фото в перший же день, а тому кожна школа вирішує, коли починати навчальний рік. От я і страждаю вже два тижні, бо мені з кожним новим портфеликом стає страшніше :) - в молодшого покоління нашої сім'ї, треба сказати, стосунки із закладами освіти не складаються. 

Нє, ну дивіться самі.
Якось віддавали ми свого бешкетника в садок. Віддавали, віддавали, весь травень віддавали, а він не віддався. Дарма, що йому тоді було два з половиною роки. Він переміг маму, тата, усіх виховательок, няньок, директорку... І навіть чилійську бабусю, яка приїхала спеціально із Ла Серени, щоб показати нам, непутящим молодим батькам, як віддавати дітей у садок! Вона на власному досвіді переконалася, що дзвінки із садка "заберіть Вашу дитину, бо вона лякає інших дітей" - це не наші вигадки, а реальна реальність :)

Тому на черговій сімейній раді було вирішено рости без дошкільного навчального закладу. Тим більше, що я все одно не працювала (була трохи вагітна), а мучити дитину та витрачати щомісяця 250 доларів (зі знижкою, між іншим) на садок без харчування і тільки на півдня, нам здавалося проти здорового ґлузду.

Було вирішено до 6 років його нікуди не відводити, хіба як сам запроситься. Але вже майже рік прийшов, а він все нікуди не проситься (доктор, ето лєчітся?) Росте собі, як билинка у полі, як Мауглі в асфальтових джунглях, як Джамаль Малік з Slumdog Millionnaire. І знаєте, не тому що я його мати (о! я - і мати?? вперше про себе так пишу - вражає!),  я вам скажу, той хлопчик, таки може обійтися без школи :)

Нє, ну дивіться самі.

Рідних мов у нього аж дві, одна просто прекрасна (мамаааа, іспанською він знає такі слова, за якими я лізу у словник!! єдине моє виправдання - незнайомі мені слова з автомобільної та динозаврської тематики), ну а українську сподіваємося підтягнути влітку з українською половиною родини.

Географію він уже знає. Прапор Чилі і України відрізняє на раз. І кожного вечора я чую, наприклад, таке: "Бразилія, ні! Сьогодні Італія!" То вони з татом трасу вибирають для "Формула-1".

Малювати теж вже навчився. Он як мамин телефон "намуляв" (його слово):

Якщо хтось не зрозумів, риска посередині - то пуп. (Примітка автора малюнку).

Читати теж вже вміє. Особливо літеру В. 

Останні літери алфавіту визнав зайвими і видер їх.

Єдине, називає букви цифрами ("Мамо, ого як ти багато цифр написала!" - каже, гортаючи мій блокнот).

І, незважаючи на любов до цифр, з математикою у нас трохи проблематично. Так, він мені каже:
"Мама, сідай тут. Ми з тобою утрьох будемо читати" Плутає він "два" і "три". Але то не біда - "шість" же він добре знає і "сто"- свої улюблені цифри. А там і решта підтягнеться. 

Англійська на середньому поки що рівні. Але вміє голосно сказати "Help!" то ж розбереться, я думаю.

Трудове навчання у нас почалося із освоєння програми з перемелювання м'яса на котлети і зважування борошна на хліб. З голоду не помре і сім'ю прогодує. Хоч м'ясником, хоч пекарем.


Природа (чи як воно там? Навколишній світ?) - зараховано. Знає рака-неборака, сороку-білобоку, колобка, Tiranosaurio Rex і приблудного кота, який ходить до нас на терасу поспати:

З фізкультури він у нас взагалі відмінник.

І навіть з необов'язкових предметів відзначився.
Шахи:
Або ось фотографія:

А якщо серйозно, я справді боюсь. І чоловік боїться. Тому, коли ми ще тільки одружилися, він відкрив накопичувальний рахунок на освіту дітей, яких тоді навіть у планах не було.

Тут існує три типи шкіл: державні муніципальні (відносно безкоштовні), приватні субсидовані (злегка платні) та власне приватні (дуже платні).

Нашої сеньйори син ходить в приватну субсидовану школу. Так от, вона тільки на шкільну форму та ручки-зошити витратила майже 300 тисяч песо (десь 600 доларів). Для порівняння: в місяць вона заробляє приблизно 400 тисяч (десь 800 доларів). А ще - підручники (20-30 тисяч за книгу), щомісячна оплата в 25 тисяч і різні внески та збори.

Свого ми хотіли віддати в школу разом із двоюрідними сестричками. Але перехотіли :) Перше, нам сказали, що в цю школу треба було записуватися ще рік тому - школа престижна, і місць вже не було. А друге - там вступний внесок - мільйон сімсот тисяч, тобто три з половиною тисячі доларів (пишу словами, щоб не так страшно було), а потім щомісяця по 700 доларів. Як казав мій одногрупник, коли мова йшла про щось дуже дороге: "Это ж скока чупачупсов!" Хіба то не занадто?

Словом, поки радію, що до нас 1 вересня, чи то пак, 1 березня ще не дійшло. А там побачимо. 





6 коментарів:

  1. А в нас дати в садочок "коштує" до 600$. Правда неофіційно. В місяць 20-30$, правда теж неофіційно.

    Ну і ще трохи офіційно (небагато).

    Школи, таке враження, що обходяться дешевше. Звичайно якщо коас в нормальному стані. А так — збирають на парти, дошки, вікна, двері. правда знову неофіційно.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ну от, а я думала - в крайньому випадку, відправимо дітей вчитися до бабусі з дідусем...

      Видалити
    2. Сказала, а потім подумала: це Ви про яку країну говорите?

      Видалити
  2. Неньку-руїну. Це не є аж так дорого [щомісяця]. Я вів до того що десь платять, але принаймні знають за що. А в Україні платять, але ті хто беруть гроші, офіційно, не мають перед вами ніяких зобов'язань.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, я завжди згадую про медичне обслуговування: те, що я тут плачу в касу, мої друзі/родичі вдома платять без усіляких гарантій в кишеню доктору і персоналу...і то, як на мене страшно.

      Видалити
  3. дорогувато трохи... хоча, то з якого боку дивитися. в нас у словаччині теж проблеми з садочками - нема місць, але порівняно недорого. Почитала про "заберіть свою дитину...", боюся, щоб нам того самого не казали, як дамо свою)))

    ВідповістиВидалити